ПРИСВЯТА ЖІНЦІ... кожній Божій донечці... (укр.версія)

Донечко Рідна! Дух сильний у ніжному тілі,
Твій Я Творець, і прекрасною жінку створив...
Віри , надії дав крила незламні і білі,
Батьківським Серцем навічно тебе полюбив.

Чисте Дитя! Неповторна, Жива, Особлива!
Стільки краси, Моя Доню, вмістилось в тобі!
Схожа на Мене, віночок творіння, Ти- диво,
Часто до Тата ідеш в невимовній журбі.

В час, як незгоди тобі сонце ясне ховають,
Плаче душа і ятриться, не раз від жалю.
Лагідно Сам знов до Себе її пригортаю,
Чуєш Мій шепіт:" Дитино! Тебе Я люблю!".

В цьому житті перешкод і питань є немало,
Падаєш ти- підіймаю і далі веду...
Хочу , щоб тільки Мені в боротьбі довіряла...
Кличеш на поміч, і Я без вагання іду...

Знай, не сама... Коли боляче серцю- жалію...
Рани твої і Мене , доню, дуже болять.
Навіть мовчання, без зайвих речей розумію,
Щирі молитви, сльозами омиті, летять.

Рідна Моя! На Долонях прекрасна Перлина,
Вище усього тебе на Землі оцінив...
Важко... та світу віддав свого Любого Сина,
Смертю Його тобі двері спасіння відкрив.

Тут чужина... серце рветься твоє до Сіону,
Розпачу, горю, зневірі настане кінець...
Скоро повернешся , рідна, до царського дому,
Стане твоїм найпрекрасніший Неба вінець.

Наче Весна для людей у холодні морози,
Зносити біль, хвилювання тобі по плечу...
Вмієш сміятися навіть крізь муки і сльози,
Щастям за кожну сльозину твою відплачу...

Сам доручив тобі диво під серцем носити,
В муках даєш немовляті дарунок життя...
Знаю, нелегко до Мене і вести й ростити,
Рідна , не плач! Нагороду готую вже Я.

Будемо вічність на Небі з тобою ділити,
Там не зазнаємо більше розлуки ні дня...
Не перестану чекати тебе і любити,
Бо Твій Отець Я, а Ти- Рідна доня Моя!
( N.m.)