Вірші Наталії Мартинюк


Kanal geosi va tili: ko‘rsatilmagan, ko‘rsatilmagan
Toifa: ko‘rsatilmagan


Християнська поезія;
Вірші на замовлення;
Авторський продукт;

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Kanal geosi va tili
ko‘rsatilmagan, ko‘rsatilmagan
Toifa
ko‘rsatilmagan
Statistika
Postlar filtri


ПОБУДЬ ЗІ МНОЮ

Якби у Назареті я жила ,
В той час, коли Ісус тут був у Тілі...
Якби Його побачити могла,
Йому б слова сказала наболілі...

Якби мене спитався Божий Син:
" Що хочеш Ти ?", Йому би я сказала :
" Побудь зі мною поруч день один ,
Мені Тебе завжди, Ісусе, мало...

Я  знаю , є багато інших справ ,
Я знаю , є задачі важливіші...
Недавно сотник милості благав,
Його ж слуга лежав бо , захворівши...

До доньки Іаіра Ти ходив ,
Торкавсь очей незрячих Вартимея,
Прокаженого повністю зцілив ,
Тебе чекала майже вся Юдея.

Ісусе , знаю, що втомився теж ,
І хочеться десь трішки придрімнути,
Я вірю , час для мене віднайдеш,
І зможеш день один зі мною бути...

Порою, навіть друзі чи рідня ,
Не можуть розділити довгий вечір...
І зайняті роботою щодня ,
Лягло турбот чимало їм на плечі...

А хочеться душевного тепла ,
І ближнього присутності так часто...
Щоб від розмов душа аж розцвіла ,
Від спільних молитов щоб мала щастя...

Побудь зі мною поруч день один,
Пробач , що як дитя , Тебе турбую...
Є благодать у кожній із хвилин ,
Тебе, Ісусе, завжди потребую..

Мені Ти про любов свою скажи ,
Потіш , коли так гірко гірко плачу,
Побудь зі мною поруч, Не спіши...
Без Тебе я нічого тут не значу..."

Не в Назареті древньому живу,
Давно Ісус на Небеса вознісся,
Його не бачу нині наяву,
Та є для Нього в серці стільки місця...

Христа усім єством своїм люблю,
Моє Він світло , Мир і Оправдання,
Лиш про єдине я Його молю ,
Лише єдине я несу благання.:

"Побудь зі мною поруч день один,
Мені так добре , Господи , з Тобою,
І не дивлюсь тоді на часу плин ,
Ділюся просто радістю , журбою...

Ти- Джерело надії І тепла,
Втішаєш , як стаю не раз сумною..
До Тебе із проханням я прийшла
Побудь , Ісусе, день один зі мною. "


ІНКОЛИ ТРЕБА

Інколи треба, щоб ноги забили в колоди ,
Інколи треба , щоб палками били тебе...
І на тобі одяг рвали щоб злі воєводи ,
Потім в темницю вели , покарань місце де...

Інколи треба опівночі Богу співати ,
Силу небесну за друга обравши собі...
Інколи треба у болях коліна схиляти ,
З в'язнями долю ділити у смутку й журбі...

Інколи треба в засади прийти землетрусам,
Щоб захитались основи в'язниці в той час...
Інколи треба принизитись ради Ісуса ,
Інколи треба побачити світ без прикрас...

Тільки для того щоб двері неволі відкрились ,
І поспадали в моменті кайдани з усіх...
Тільки для того , щоб віри зоря заіскрилась ,
Тільки, щоб сторож прокинувся зі снів своїх...

Грішна душа...Вона довго спасіння шукала ,
Часом мечем їй хотілося ранить себе...
І біля в'язнів щоночі робота чекала ,
Але в красі Небо манило знов голубе.
..

Тільки щоб бідній душі розказати про  Бога ,
Інколи треба відчути той смак самоти
Щоб навернулися інші на вірну дорогу ,
Часто потрібно принизившись смуток пройти.

Щоб через тебе торкнулося ближніх прозріння ,
Не нарікай , як в темницю тебе поведуть,
Свідком Господнім тим стань, на межі хто падіння,
Їм розкажи про Ісуса . Його хай приймуть.

Буде відплата тобі за розбиті кайдани ,
Буде відплата за світло, яке ти приніс...
І в знак подяки тобі ще омиються рани ,
Радість прийде замість смутку й стривожених сліз.

Ти не печалься ... чекає за все нагорода ,
Щиро радій в час , коли Бог на працю зове...
Інколи треба, щоб ноги забили в колоди,
Інколи треба, щоб палками били тебе.

( Дії Св. Апостолів 17:22- 34)


А ТЫ ЛЮБИ

Надежды оборвалась нить ,
Мечты осколками вдруг стали,
Нельзя заставить полюбить ,
Того , чьё сердце твёрдой стали...

Нельзя насильно в душу влезть ,
И делать там свои порядки ,
И в уголочке где то сесть,
Чтоб слезы вытирать украдкой ...

Нельзя просить другого вновь:
" Пожалуйста , со мной будь рядом",
Нельзя выпрашивать любовь,
И дружбы требовать не надо...

Объятья открывайте тем,
Кто с теплотой их принимает,
Светите солнцем в мире всем ,
Пусть кто то вас не понимает...

В сердцах вы не держите зла ,
Обид холодных не копите,
Чтобы вокруг весна цвела,
Надейтесь, верьте и любите.

Не унижайте лишь других ,
Не говорите слов предвзятых,
Друзья есть , так цените их,
И всех людей недообнятых.

Пусть не оценят. Не беда,
Пусть не сбываются мечтанья...
Хоть ранят словом иногда,
И обрекают на страданья.

А ты люби , без лишних фраз ,
Как любит грешников Спаситель,
Он Кровь пролил Свою за нас ,
И дверь открыл к Себе в обитель.

А ты с прощением иди ,
К тому , кто часто обижает...
И ничего взамен не жди ,
Душа пусть Бога отражает.

Тебе воздастся за добро ,
И сомневатся в том ненадо,
Не золотом , не серебром,
Господь на Небе даст награду.

А здесь от твоего тепла ,
Когда то треснет лёд, расстаёт...
И тот  , в чьём сердце много зла,
И тот ,  чьё сердце твёрдой стали ...


Я ОБІЦЯЮ ПЛАКАТИ З ТОБОЮ

Коли в душі болить- телефонуй...
Я обіцяю плакати з тобою...
Всі рани ти молитвою лікуй,
Ділись зі мною радістю, журбою...

Коли у серці буря- напиши ,
Я обіцяю - помолюсь за тебе...
Свій смуток ти у Ніг Христа лиши...
Піклується про нас сьогодні Небо.

Коли тривожно дуже- приїжджай,
Скоріш ...до комендантської години...
Щоб випити при світлі теплий чай...
Обговорити сотий раз новини....

Настане день ... Закінчиться війна...
Ми зможемо знов друзів обійняти...
Кого від нас забрала чужина....
Хто мусив геть від обстрілів тікати....

Ти знаєш... всі ми стали як рідня...
Біда нас поріднила, об'єднала...
Напевно, не було одного дня...
Щоб ми за ближніх не переживали ...

Коли позаду буде горя жах,
То пригадаєм разом, зі сльозами...
Як ми молились Богу по ночах,
Як плакав Він в хвилини ті із нами....

Згадаємо , як з неспокійних снів,
Нас вибухи і обстріли будили...
Як проводжали на перон синів...
Як хліб пекли , вареники ліпили...

Ми пригадаєм як зривався крик ...
За діток , хто потрапив під обвали...
За тих , хто по дорозі просто зник...
Кого цинічно , підло розстріляли...

Згадаємо зруйновані міста...
Пожежі і повітряні тривоги...
Як у тремтінні з вірою уста ,
Просили щиро захисту у Бога...

Ми пригадаєм все.. Після війни...
Людей, що надавали допомогу...
Завжди нам будуть снитися ті сни
Як нас провів Господь до перемоги ...

А поки ... ще лютує ворог злий,
І кидає знов ненависті брили...
Врятує Україну Бог Святий ,
Не НАТО... Він розкрив над нами крила...

Господню ласку понад все цінуй...
Нам у молитві скоро знов до бою...
Коли в душі болить- телефонуй...
Я обіцяю плакати з тобою...

P.S. Повторення Закону 31:6
"Будьте сильні та відважні, не бійтеся, не лякайтеся перед ними, бо Господь, Бог твій, Він Той хто ходить з тобою, не опустить Він тебе й не покине тебе"

(13.03.2022)


... так выглядит слово "война"...

Я видела мамины слёзы...
Когда разрывался снаряд....
Скажите: я тоже угроза?
Ответь.. дядя, русский солдат...

Вновь пули свистят по соседству...
И мир стал намного темней...
Не злюсь , что осталась без детства...
В подвале двенадцать ночей...

Я знаю: как воют сирены ,
Я знаю: как выглядит танк...
Скажи : дядя , русский военный,
Кто горя подписывал бланк?

Да... вырасти я не успела...
Хоть маленький , но человек...
Скажите: я цель для обстрелов?
Я тоже военный объект?

Не уж то мишенью мы стали ?
В чём деток невинных вина...?
Мы рано... так рано узнали,
Что значит то слово :" война"....

Растрелянное где то детство,
Навек потерялось оно....
Куда убежать нам от бедствий?
Кто к счастью откроет окно ?

Мы в садики этой весною,
И в школы свои не пойдём...
Разрушены подлой войною...
И садик , и школа , и дом...

Сердца наши в острых занозах...
По судьбам проехался "Град "...
Скажите : мы тоже угроза?
Ответь... дядя, русский солдат...

И будто ни в чём неповинный,
Ты выполнил мерзкий приказ...
А голос крови с Украины
Взывает:" Спаси ,Боже , нас"...

Когда то закончится это...
Сирен вой... обстрелы... беда...
Но мы- украинские дети,
Тебе будем снится всегда...

И гром бесконечных бомбёжек...
Прощальная горя слеза....
До гроба спокойно не сможешь
Смотреть СВОИМ детям в глаза...

(07.03.2022)


Я ТАК ХОЧУ...

Я так хочу схожою бути на Тебе,
Ісусе , у вчинках своїх і словах...
Любити людей, серцем линути в Небо,
Забувши неспокій , відкинувши страх.

Навколішки з ближнім в молитві схилятись,
Відвести любов'ю від когось грозу.
Я так хочу болем чужим проникатись,
Щоб втерти комусь із обличчя сльозу.

Щоб стала сльоза та моєю сльозою,
Щоб плакати з тими, хто плаче в журбі.
Я так хочу бути для когось весною ,
Горіти служінням щомиті в житті.

Щоб знати дорогу до вбогого дому,
Де плаче вдова , де живе сирота.
Я сіяти хочу добро в світі злому,
Носити в душі чистий образ Христа.

Я хочу очима незрячому стати ,
І слухом чудовим для тих , хто глухий...
Забутим - сестрою і бідному братом..
І голосом буду для тих , хто німий.

Я хочу про Тебе сказати мільйонам ,
Привести людей до Ісуса Христа.
І вирвати друга з безчестя полону ,
Щоб радості день і для нього настав.

Я хочу в собі мати серце чутливе,
До Голосу Твого , до покликів всіх.
Іти без вагань до роботи , на Ниву.
Не хочу, щоб нас розлучив лютий гріх.

Я так хочу, Боже, людей розуміти,
Щоб їх не судити за зроблений гріх,
Не кидати каменем, ближніх жаліти,
Прощати, як Ти , і любити усіх.

І там ,біля ліжка стояти бажаю,
Вмираючий де, перед смертю лежить...
Щоб чути як він Тебе вперше благає...
І кається щиро в останню ту мить.

З голодними навпіл свій хліб розділити ,
Подати ще спраглому трохи води...
Я хочу не просто життя тут прожити ,
А так , як бажаєш, мій Господи , Ти.

Коли я побачу душею розбитих,
Що йшли в Єрихон- опинились в біді...
Не хочу священиком бути й левитом,
А лиш самарянином добрим тоді.

І ним у покірності хочу я стати ,
Щоб рани людські лікувати могла...
Природу від знищення навіть спасати,
І Боже творіння не знало щоб зла.

Я хочу страждання чужі помічати ,
І нести до цілі свій хрест без вагань...
Для скривджених серцем бальзамом щоб стати ,
Якщо й доведеться зазнати страждань.

До світу , що гине- не буду байдужа,
Мені помагай, Боже мій, у житті.
Мене скористай, чисть від зайвого душу ,
І звершуй сьогодні всі плани святі.



Не треба мені тимчасового щастя ,
Не мрію про Турцію, грецькі двори...
Тут радість знайти серед болю не вдасться,
Вже віють холодні, тривожні вітри...

Я хочу до Тебе людей , Боже, вести ,
Якщо й по куточках планети піду.
Не дай там пробути лиш в цілях тілесних,
А щоб відігнала від когось біду .

Я тут тільки гість, на Землі перехожа,
До нині мене Ти , Ісусе , беріг.
Даремно не хочу я жити , не можу,
Бажаю до цілі свій завершити біг.

Не просто дорогою в світі блукати,
Змагатися змагом в добрі до кінця ,
Щоб в Небо прийшла і могла там сказати:
" Зробила усе, любий Господи, я ..."

Залишу усе на Землі , коли треба,
Не стихне мій спів у святих Небесах,
Я так хочу схожою бути на Тебе,
Ісусе , у вчинках своїх і словах.
( 10.06. 2020)


С ТОБОЮ

С Тобою утро каждое встречаю ,
Создать прекрасным этот мир Ты смог ,
Тебя во всём, что вижу- ощущаю,
Ты- Непостижный , Несравненный Бог.

Ты - Бог! И о Тебе Земля вещает,
Ты- Бог! Вновь вторят горы и поля,
Ты- Бог! - душою это понимаю,
Тебя хвалить душой желаю я.

В могуществе Своем- Ты бесконечный,
Тебя всему пространству не вместить.
Великий Бог , Святой , Премудрый , Вечный ;
Твоё лишь Имя хочется хвалить.

Ты удивляешь, Боже , чудесами,
Я пред Тобою - просто человек.
Но каждый миг - хранима Небесами ,
Ты- Тот , Кто был, Ты есть, Ты будешь ввек


ТОБІ ПОКІРНІ УРАГАНИ

Тобі покірні світу урагани,
Не осягну я , Боже, діл святих.
Створив могутні гори й океани,
І велич Ти Свою вмістив у них.

З піднесенням в природу знов вдивляюсь,
У простори незмінно голубі.
Перед Тобою серцем я схиляюсь,
І за красу лиш дякую Тобі.

У Всесвіті душа моя- краплина,
Така мала, здається, незначна.
Та оцінив над всім, мене- людину,
І благодать мені явив сповна.

Твоя любов як гори- неосяжна,
Твоя любов- глибокий океан.
Тонути в ньому, Боже мій, не страшно,
В Твоїй любові- зцілення для ран.

Про Тебе навіть кожен схил свідкує,
Вершини покриває білий сніг...
Де ще подібні речі віднайду я?
Лиш Ти зробити світ чудовим зміг.

Хвала в моїх устах не перестане,
Прославлений будь Бог в серцях земних...
За створені і гори й океани,
За велич ту, яку вмістив у них.
(28.10.19. NM


...И ПУСТЬ РАСТУТ ЦВЕТЫ НА ВАШИХ ШРАМАХ...

Желаю тем,чьё сердце ныне в ранах
Желаю тем, кто плачет и скорбит
И пусть растут цветы на ваших шрамах
И пусть душа напрасно не болит...

Любви без лжи я людям всем желаю,
Весны и мира,радости,тепла,
Разбитое скорей пусть заживает,
Обиды прочь, вы не держите зла.

Другим простите, жизни улыбнитесь,
Коснутся счастья ныне так легко...
Его с молитвой, с верой в чудо ждите,
Оно придёт, оно недалеко...

Желаю всем средь бури не сломатся,
И пусть судьба бывает не права..
Здесь человеком,главное,остаться,
Не принимать предательства слова...

Всё отпустить земное,не стараясь,
То, что уходит, силой удержать,
Христу всецело только доверяясь,
Ему себя спешите вы отдать..

Господь утешит, перевяжет раны,
В Его любви есть благодать всегда,
И зацветут цветы на ваших шрамах,
НЕ БУДЕТ больше БОЛЬНО НИКОГДА!
(Н.М.)


ТАКА ВАЖКА

Така важка, і іноді, сумна дорога,
Крізь бурі в Небеса лежить.
І дмуть вітри, кругом тривога,
Життєве море клекотить.

Нам віри човник знов хитає,
Випробувань земних гроза.
І хмари сонце закривають,
Ховають сині небеса.

Але з Христом душа спокійна,
Штурвал тримає Сам в Руках
Є поруч , наче Друг постійно,
Зганяє сумніви і страх.

Бо Словом стишує Він горе,
Вітри покірні всі Йому,
Із Ним перепливемо море,
Ввійдемо в Радість неземну.

Ще шлях важкий долати треба,
Хай нас майбутнє не страшить.
Видніється нам рідне Небо,
На обрії- свята блакить.

Ні! Не впадемо ми безсиллі,
Ісус- то Скеля в кожен час
Вже скоро стихнуть грізні хвилі,
І берег Божий стріне нас.


МІЛЬЙОНИ ЩАСТЬ

Коли тебе печалі ніч накрила,
Ти загубив у світі сотні щасть.
Коли вже навіть плакати несила,
Запитуєш тоді: хто радість дасть?

Коли душа від болю аж німіє,
Нема розради в людях у житті.
Твоя дорога тернами рясніє,
А серце знемагає в боротьбі..

То в час жалю схиляйся на коліна,
Собі на допомогу клич Христа,
Здійметься дух твій прощений з руїни,
Злетить як вільна пташка в Небеса.

Коли в долині смутку загубився,
Здається, що сльозам нема кінця.
Від друзів, від рідні відсторонився.
І став неначе зранена вівця.

Тоді згадай, що Пастир у терпінні,
Тебе шукає, кличе знов і знов.
В Одному Бозі матимеш спасіння,
Лиш відгукнись на Вічну ту Любов.

О, як Спаситель в мить оту зрадіє,
Коли Йому дасиш тебе спасти,
Це Небо сколихнеться у хвалінні,
Як скажеш тихо Господу:"Прости!".

А тут що сіяв у риданнях частих,
То в радості з піснями те пожнеш,
Один Ісус благословляє щастям.
У Ньому ласку і добро знайдеш

.
Він ще уста твої наповнить сміхом,
Безхмарне Небо ще побачиш ти.
В Його обіймах є тепло і втіха.
Чекає Він. До Нього нині йди.

А як дорогу більш долать не зможеш,
Тягар придавить , гірко стане враз.
Сам Дух Святий у всьому допоможе,
Він- Сильний Провідник твій в кожен час.

Дивися на Спасителя покірно,
Не радості, а горя Він зазнав
Поніс Свій хрест. Отцю завжди був вірним.
Наруги переніс і з мертвих встав.

Йому відома зрада, сльози, муки,
Твій смуток зрозуміє до кінця,
До тебе нині простягає руки,
А ти неначе зранена вівця.

Прийми Христа. Він радість пропонує
Тебе назве улюбленим Дитям.
Від нелюбові душу порятує,
І зміниться навік твоє життя.

Невинна Кров гіркі провини змиє,
Тобі Ісус небесний спокій дасть
День торжества, відради душу вкриє,
У Бозі ти знайдеш мільйони щасть.


НАШИМ БАТЬКАМ

Першими до Неба шлях вказали
Рідним дітям дорогі батьки
На вітрах гніздечко будували
Мов невтомні, трударі- пташки.

Коршуном тривоги налітали
Зруйнувати прагнули гніздо
Ви тоді коліна прихиляли,
Говорили довго із Христом.

Слабнули не раз в польоті крила
Витирали сльози із лиця...
В Господі черпали тільки силу,
Знали: всьому воля є Творця.

Вранці разом з сонечком вставали
Сон наш ніжно- ніжно берегли,
Нам найкраще тільки віддавали
До Ісуса діточок вели.

Дякуємо нині, наші мами,
За надію в світле майбуття.
За молитви довгими ночами,
Що подарували нам життя.

Ми свої проблеми вам носили,
І образи і журби клубок...
Прощення не кожен раз просили
Йшли у юність цю, за кроком крок.

Часто були зайняті собою
І не помічали в суєті,
Що вкривались скроні сивиною
Діти малювали зморшки ті...

Мамочки! Вас рідко обіймали,
Знаємо, що наша в цім вина,
Розуміли все ви пробачали
Знов чекали нас біля вікна.

Таточки! До болю вам знайомо,
Як не просто зватись головним...
Налягає вже на душу втома
Серце ж буде вічно молодим...

З нами лиш ділилися останнім,
Нас навчили Господа любить...
Біблію читати на світанні
Людям на Землі добро робить...

Стільки пережити довелося
Вам прекрасні, лагідні батьки
Сивина вибілює волосся...
І на захід хиляться роки...

В цьому світі у життєвій битві,
Знаємо: нас будуть берегти,
Татові і мамині молитви,
Ласка ваша, приклад доброти.

І батьків своїх ми патріоти,
Рідні! Не сумуйте в час тривог.
Вас чекає в Небі нагорода
Вручить золоті вінці вам Бог.

Поруч залишаємось серцями
В шлях новий тепер благословіть...
Просимо вас таточки і мами,
Якнайдовше з нами ви живіть.


ЩАСЛИВА

Впускаю в серце сонячну весну,
І все таки, ще й досі вірю в диво.
З лиця останню витерла сльозу
Зітхнула легко-Боже, я щаслива!

В політ здіймаю зранене крило,
Немає болю- обернувся в силу,
У серце заспокоєння прийшло,
А вчора ще у ньому море вило.

Уроки долі в майбуття взяла,
Хоча не все стається як хотіла
Все ж рубежі печалі перейшла,
Здолала муки, сум перетерпіла..
.

До радості дорога не проста,
Через колючі терни і руїни...
Дорога- це тягар важкий хреста,
Безсонні довгі ночі на колінах...

І нею йти- то плакати в журбі,
По склу неначе босою ступати...
І зовсім мало вірити собі,
Та теплим словом рани лікувати.

Наслухалась гірких доволі слів,
І поглядів фальшивих надивилась...
Була так довго я між двох вогнів,
Над ними легко все ж літать навчилась...

Просила в Неба для душі бальзам,
Просила в Бога зцілення і сили,
І Він перев'язав всі рани Сам,
У простір здійнялися білі крила.

А за минулим вже нема жалю...
Відплакала, у серці відболіло...
Надіюсь далі, вірю і люблю,
У майбуття тепер ступаю сміло.

Ціна мойого щастя- це сльоза,
Розлуки розпач, фальш, гірка зневіра.
Це зради постріл, і образ гроза,
Знемога від холодних буднів сірих.

Та все ж впустила в серденько весну,
І світло Правди в світі не згубила.
Життя своє довірила Христу,
І знаю,Він мені примножить сили.

Допоки на Землі ще буду жить,
Творцю служити хочу незрадливо
Без болю повторяти кожну мить:
"З Тобою тільки,Боже,я щаслива..."

(весна 2018)


ЦЕРКОВЬ, ПРОСНИСЬ!!!

О Церковь -Невеста проснись
Дремать ,быть в беспечьи- не время
Иисусу в смиреньи молись
Снимай же сомнения бремя.

Восстань и звездою свети
Всем тем кто сегодня блуждает
С свидетельством правды иди ,
Пусть люди о Боге узнают.

Одежды свои сохрани
От пятен пороков и грязи ,
И с миром нечистым Порви ,
Сейчас наименьшие связи.

Оставь же безбожных среду ,
И скверного ты не касайся ,
Ведь грех производит беду ,
На крыльях лишь ввысь поднимайся .

Любимая Церковь ,крепись!
До неба остались минуты ,
Ещё для Христа потрудись ,
Тебя чтобы сон не окутал.

Спаситель грядет! Близок Он
Его ли ты встретить готова?
Проверь Белоснежный виссон,
Дела ныне взвесь вместе с словом.

И бодрствуй! последний вот час!
Враг строит за планами планы,
Идёт он войной каждый раз,
Наносит увечья и раны.

Укройся в Иисусе !И знай ,
Тебя защитит Кровь Завета
Будь смелой ,борись ! Побеждай
Огнем Будь и праведным светом.

Твори же не мало добра ,
Цени ты спасённых общеньем,
Готовься ! на небо пора
Настанет тот миг восхищения .

До ревности -Божья любовь ,
Ее не теряй на дороге ,
Готовь себя Церковь готовь
Жених твой уже на пороге.
(2019г.)


ПРИСВЯТА ЖІНЦІ... кожній Божій донечці... (укр.версія)

Донечко Рідна! Дух сильний у ніжному тілі,
Твій Я Творець, і прекрасною жінку створив...
Віри , надії дав крила незламні і білі,
Батьківським Серцем навічно тебе полюбив.

Чисте Дитя! Неповторна, Жива, Особлива!
Стільки краси, Моя Доню, вмістилось в тобі!
Схожа на Мене, віночок творіння, Ти- диво,
Часто до Тата ідеш в невимовній журбі.

В час, як незгоди тобі сонце ясне ховають,
Плаче душа і ятриться, не раз від жалю.
Лагідно Сам знов до Себе її пригортаю,
Чуєш Мій шепіт:" Дитино! Тебе Я люблю!".

В цьому житті перешкод і питань є немало,
Падаєш ти- підіймаю і далі веду...
Хочу , щоб тільки Мені в боротьбі довіряла...
Кличеш на поміч, і Я без вагання іду...

Знай, не сама... Коли боляче серцю- жалію...
Рани твої і Мене , доню, дуже болять.
Навіть мовчання, без зайвих речей розумію,
Щирі молитви, сльозами омиті, летять.

Рідна Моя! На Долонях прекрасна Перлина,
Вище усього тебе на Землі оцінив...
Важко... та світу віддав свого Любого Сина,
Смертю Його тобі двері спасіння відкрив.

Тут чужина... серце рветься твоє до Сіону,
Розпачу, горю, зневірі настане кінець...
Скоро повернешся , рідна, до царського дому,
Стане твоїм найпрекрасніший Неба вінець.

Наче Весна для людей у холодні морози,
Зносити біль, хвилювання тобі по плечу...
Вмієш сміятися навіть крізь муки і сльози,
Щастям за кожну сльозину твою відплачу...

Сам доручив тобі диво під серцем носити,
В муках даєш немовляті дарунок життя...
Знаю, нелегко до Мене і вести й ростити,
Рідна , не плач! Нагороду готую вже Я.

Будемо вічність на Небі з тобою ділити,
Там не зазнаємо більше розлуки ні дня...
Не перестану чекати тебе і любити,
Бо Твій Отець Я, а Ти- Рідна доня Моя!
( N.m.)


ПОСВЯЩЕНИЕ ЖЕНЩИНЕ

Послушай Меня... Я с любовью к тебе обращаюсь,
Ты- созданье Владыки, Принцесса , ты- счастье Мое,
Каждый день твой любуюсь тобою, и вновь восхищаюсь,
Столько вместе прошли, победили , родная , вдвоём.

Я люблю тебя больше, чем кто-то еще в целом свете,
Я люблю тебя крепче, чем можешь представить себе...
Ведь улыбка твоя для меня словно солнышко светит,
Ты приходишь ко Мне, и в волненьях и в тихой мольбе...

Сотворил Я тебя как шедевр из прекрасных созданий,
Нежно ткал твоё тело, ошибок в нем не допустил...
Ты- Мой образ и ты результат самых лучших стараний,
Ни единой детали в тебе,Дочка, не пропустил.

И тебе подарил дорогое- Любимого Сына,
То, что было от Сердца Отцовского Я оторвал...
Мною ты, как и Сын Мой Иисус, бесконечно любима,
Чтоб была спасена, жизнь Свою на креста Он отдал...

На других не смотри и не сравнивай, ты- уникальна,
То, что дал Я тебе и задатки, а также черты,-
Это всё для свершения планов Моих гениальных,
Неизменная радость, сокровище - Доченька, ты.

На лицо люди смотрят, а Я на красивое сердце,
На Ладонях Его очень бережно, нежно храню...
И открыл для тебя к благодати и милости дверцу,
Каждой чистой слезой и молитвою тоже ценю...

Когда больно тебе- с теплотою к Себе прижимаю,
Не отнимет тебя у Меня в этом мире никто ,
Когда ты не права, не сержусь, а учу, объясняю,
Когда падаешь, вновь поднимаю тебя раз по сто...

В муках жизнь ты даешь , Я тебя наградил силой этой,
Держишь с трепетом ценный подарок святой- малыша...
Улыбаешься, вместе с тобой улыбаются дети,
С чем сравнится та женская нежность и мамы душа?

Драгоценная Дочь, Ты- жемчужина в мире огромном,
Помни, делаешь ты Меня только счастливым Отцом.
Приглашаешь- иду в тишину тех молитвенных комнат,
Знай, украшена будешь когда- то небесных венцом.

Тебе трудно сейчас, в этой временной, горькой разлуке,
Но не плачь , дорогая, а верь, что вернусь за тобой...
И обнимут до боли родные Отцовские Руки,
Потери, Моя милая... Скоро придешь ты домой.

А пока на Земле...Ты любима, ты вечножеланна,
Сколько б не было в мире печали, скорбей и тревог ,
Ты- Моя голубица, и в Мыслях Моих постоянна,
Помни это... С любовью, Небесный твой Папа, твой Бог .!!!


С ТОБОЮ БОГ

Как много раз ко Мне в Святой молитве,
Бежала ты в минуту злых тревог,
Как много раз звучал на поле битвы
Вопрос такой : " О где же Ты мой Бог ?" .

На помощь шёл тропою каменистой,
Удары на себя Я принимал
И зажигал в тебе луч веры чистой
И помощи вновь руку постирал.

Хваталась за Неё, благодарила,
Хвалу мне воздавала каждый раз
Хоть и случалось часто -вражья сила
Разъединить навек пыталась нас

Но в мире никогда, никто не сможет
Тебя, родная , у Меня отнять
И сердце пусть ничто не потревожит
Я силен ,чтоб поднять ,нести спасать ...

Вот снова тучи над тобой сгустились
И слышен бури страшный вой и стон
Ты на колени в комнате склонилась
Грустит душа, куда-то делся сон...

Ночное одиночество и слёзы...
К кому печаль в ладонях понесешь?
И небесам знакомые вопросы:
" О где Ты Бог? О,где Ты ?"-задаёшь....

Я здесь с тобой, и слышу Я и знаю
Держу контроль над будущим, поверь ...
Тревоги и проблемы разделяю
Ты не узнаешь скорби от потерь...

Не плачь ,дитя ,на всё Моя есть воля .
Долину смертной тени ты пройдешь
Позволь Я обниму тебя в час боли
Однажды ,что не знала- то поймёшь ...

Ведь совершаю в мире Свои планы
Есть план и на тебя крепись,держись ...
Я залечу любовью твои раны
И только в счастье превращу всю жизнь ...

Проляжет путь по лезвию ли бритвы
Я доведу тебя в небес чертог
И прозвучит ответ на поле битвы -
С тобою рядом навсегда твой Бог.
( 23.04.19)


ОН ИЩЕТ НАС


Перебирая Библии страницы,
Средь строк коротких и бессмертных слов,
Вновь воскресают имена и лица,
Забытые истории веков...

Воспоминанья  в прошлое уносят,
Где первый мир,  в нем избранный народ,
У Неба там защиты люди просят,
И Бог их чрез моря вперед ведёт.

Готово Аврааму испытанье,
Ревекку для Исаака Бог послал,
Узнал Иосиф боли и страданьях,
Он землю спас , Царем Египта стал.

Не позабытый путь тот к Ханаану,
И сорок лет уныния и слёз,
Давид пел, Бога славил неустанно,
Немало повстречав скорбей , угроз.

Иезавели жизнь была позором,
Пророков Божьих вера лишь вела ...
Вновь гордый Вавилон стоит пред взором,
Дом Господа святой сожжен до тла...

Не описать тех тайн, имен и званий,
Всего того, что Библия хранит.
Но учит нас в минуты испытаний,
Так поступать, как Сам Господь велит.

Всем имя человека нам знакомо,
Богатый царь и очень мудрый он,
Давида сын, покорный был законам,
Воздвигнул храм великий Соломон.

Но грех- беда, порок- непослушанье,
Построило высокую стену
Между Творцом Вселенной и созданьем,
Избрали люди вместо света тьму.

Вот предстоит другой царь перед взором
Манасия. О сколько же навел,
На свой народ проклятия и горя,
Себе он гибель вечную обрел.

Кто жертвенники строил вновь Ваалу?
Кто мерзостям народов подражал?
Гневил грехами Господа немало,
И ставил истуканы, и гадал.

Святое Слово брошено под ноги,
Но чрез пророков слышен Божий Глас:
"За то что царь свершил грехов так много,
Мне причинял страданья каждый раз.

Вот на Иуду зло уже готово,
Услышит кто- и зазвенит в ушах,
Взыщу за кровь Манасию Я строго,
Отдам народ на расхищенье, страх.

Иерусалима враг не пожалеет
Виновен ,царь ,в беде  народа- ты.
Той мерзости, которую посеял,
Придется очень скоро жать  плоды.".

При власти царь Аммон- сын неугодный,
Астарте он и идолам служил.
Оставил Бога, путь святой Господний,
Во тьме, в непослушаньи тоже жил.

Не соблюдал он святости закона,
Грешил бесстыдно так как и отец.
Но смерть сразила гордого  Аммона
Печальным и позорным был конец.

Но после сын Аммона воцарился,
Такого мужа только Бог избрал.
Иосия лишь святости учился,
И Господу всем сердцем подражал.


Ходил путями праотца Давида,
Дубравы не жалея все срубил.
Статуи изломал( исчезли с виду),
С лица земли нечистых истребил.

Астарту сжег, блуда домы разрушил,
Иосия Всевышнему служил.
Он Богу посвятил и жизнь и душу,
И Пасху по завету совершил.

Шел царь дорогой трудною, земною,
Ему слова святые Бог сказал:
" Я видел как ты плакал предо Мною,
С одеждами и сердце раздирал.

Смягчил себя, рыдал не раз в смиреньи,
За грех Мне покаяние принёс.
Тебе от бедствий подарю спасенье,
Не будешь знать войны, беды и слёз."

Его Сам Бог хранил и не оставил,
Как дорога в Очах смиренных смерть.
И царь всей жизнью Господа прославил,
Для нас сегодня ценный он пример.

Друзья мои! Подруги дорогие!
Отец Небесный нас зовет на труд,
Нужны Ему Иосии такие,
Которые за правду в бой пойдут.

На убиенье взятых чтоб спасали,
Христа не оставляли у дверей,
И Молоху детей не отдавали,
Ни сыновей родных, ни дочерей.

Бог избирает ныне для служенья,
Послушных жен и  искренних мужей
Несли чтоб весть великую спасенья,
В места, где ночь становится темней.

Он ищет тех, кто говорит :" Не сдамся!",
Решил идти кто твёрдо до конца ,
И от комфорта жизни отказался,
Ради святого, чистого венца.

Бог ищет тех, кто сердцем Ему верит,
Кто не пойдет с врагом на компромисс,
В душе для зла навек захлопнул двери,
Не ропщет на судьбу, хоть путь тернист.

Бог ищет нас. Нам верою держаться,
До врат родной Отчизны нужно всем.
Нельзя ни на минуту расслабляться,
Нельзя боятся скорби и проблем.

Отцы нам факел веры передали,
Чтоб им во тьме дорогу освещать,
Когда то мы уйдем в святые дали,
Кому же сможем факел передать?

Возьмем в пример Иосию в смиренье,
Чтоб каждый Богу, как и он служил,
Воскликнуть смог чтоб в смертное мгновенье:
"Я не напрасно жизнь свою прожил.

В ней не искал себе уюта, славы,
Омыв грехи в Крови Святой, в слезах.
Имею во Христе я ныне право,
Навеки с  Ним остаться в Небесах."

10.01.19


БЕСЕДА СО ХРИСТОМ

Звезды знакомой тихий свет лучиться,
И за окном сгустилась темнота...
Душе тревожной в эту ночь не спится,
Я на беседу вновь зову Христа...

Усталый взор на Небо поднимаю,
Живет ведь где- то там превыше звёзд,
Тот, Кто моё молчанье понимает,
Тот, Кто считает капли горьких слёз...

Мне на Земле здесь очень неуютно,
И где найти от страшных бурь покой?
Так холодно... Одной согреться трудно,
Душа к Иисусу просится домой...

Она опять сжимается от боли,
Как хочется увидеть счастья лик,
Чтоб раны те, присипаные солью,
Каким то чудом исцелились вмиг...

О где бы отыскать такое место,
Забыться чтоб, и мирным сном уснуть?...
Каким бы смелым, необычным жестом,
Всё прошлое земное зачеркнуть ?

К к тебе ,Спаситель ,в эту ночь взываю,
Ты видишь, что надежды свет исчез,
Мой непосильным тоже крест бывает,
А вместо слов- молчание небес....

К кому же слёзы понесу, мой Боже,
Не понимают люди, как щемит...
Кто выстоять над пропастью поможет?
И от насмешек вражьих защитит...

Случалось, что делами отдаляла,
Тебя я от себя, Отец Благой,
Грехами и неправдой предавала,
И предана сама была родней...

Вонзаются мне в память ныне снова,
Осколками разбитые мечты...
Ну почему судьба, порой, сурова?
Зачем она мне рушила мосты?

К Тебе пришла, рыдая от бессилья,
Пугает душу дьявольський оскал...
Защиту дай мне в тени белых крыльев,
Я знаю, долго Ты меня искал...

Нашел Иисус, помиловал, исправил,
В Тебе не существую, а жива...
Но и тогда не бросил, не оставил,
Когда снарядом ранили слова...

"Зачем Господь мне это " и "Доколе...",
Ты всё покрыл, омыв меня в Крови,
Перед Тобою выплакала боли...
Благодарю за дар Святой любви.

С колен разбитых учишь подниматься,
Их отряхнув , идти вперед смелей...
За жизнь, за веру, за Тебя держаться,
За Крест и Небо, что всего милей...

И пусть ком в горле снова, слёзы душат,
Ты не допустишь мне сверх сил беду...
Утешишь мою страждущую душу,
Чтоб не сложила крылья на лету....

Чтобы о счастье сердце вновь просило,
Его Ты миром вечным наполняй,
Сквозь боль любовь чтоб пронесла, дай силы,
А главное одно : Не оставляй!

Согрета неземным , чудесным светом,
Стою перед Тобою вся в слезах
В Тебе Одном лишь нахожу ответы...
В Тебе Одном лишь забываю страх...

Хоть много раз грешила, ошибалась,
Меня простил по милости Отца...
Там на Голгофе прошлое осталось,
А будущность моя-  на Небесах.

За боль благодарю. За час общенья,
Я буду помнить , Господи, о том....
Душа огнём проходит очищенье,
Чтоб чистою войти в Небесный Дом.

(14.02.19)


ЛАМАЙ

Віддавши волю без вагань сльозам,
Не стримуючись плачуть знову очі...
Чи є для серця на Землі бальзам ,
Коли у ньому рана кровоточить..?

Чи є якась таблетка для душі,..?
Щоб більше у скорботах не боліла...
Щоб на останнім навіть рубежі,
Ще вірити , надіятися вміла...

Де пластир той у світі віднайти...
Подряпини всі ним щоб заліпити...
Чи може є сироп від самоти?
Які ж нам ліки від образи пити ?

Питаємо не раз самі себе ,
Чи ж допоможе серцю медицина ?
Коли журба то мучить , то шкребе ,
Де від печалі, гіркоти вакцина ?

Загоїти нам рани може Бог ,
Він вилікує те , що так турбує...
І як стікають сльози в час тривог ,
Христос із нами... крик безмовний чує...

Якби Всевишній душу не ламав,
Чи ж для Його тепла вона б відкрилась ?
Якби Він глину ту не розім'яв,
Посудина б тоді не получилась.

Крізь немочі до сили шлях проліг,
Уроки цінні труднощі приносить,
Якби не зранив тернами  ти ніг ,
Чи  був би вдячним за траву і роси.?..

Якби Господь все зайве не зрізав,
Чи ми б плоди приносили прекрасні ?
Якби в пітьму Він нас не погружав ,
Чи б цінувати вміли ми дні ясні?

Якби ти , друже , не побачив ран ,
То би не мав в Цілителі потребу...
Не перейшов би вірою Йордан,
Якби дививсь на хвилі , а не в Небо...

Пергамент серця списаний Христом,
Писав різцем Він , залишились шрами...
Щоб стала  я Його святим листом ,
Служила іншим добрими ділами...

На благо все! Спасителю, ламай...
Тобою я в уділ священний взята,
Чисть душу, глину в Пальцях розминай,
Посудиною хочу, Боже, стати...

Нехай ще трохи в серці поболить,
Для нього ліків в світі не існує...
Лиш тільки Ти загоїш рани вмить ,
Твоя любов страждаючих лікує....

Випробування нас смиренню вчать,
І лиш війна народжує героїв...
Здається нам , що Небеса мовчать,
Не все ми розуміємо порою..

А Бог говорить в труднощах до нас ,
Якби Він не ламав , то б і не знали,
Хто рятував від горя стільки раз,
Для Кого ми живим камінням стали.
(20.03.2022)

20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.

107

obunachilar
Kanal statistikasi