У чому проблематика фрази: "Образити неможливо, можна тільки образитись" і похідних від неї?
Образа може бути і емоцією, і реакцією, і вибором - важливі контексти.
Як почуття образа виникає неконтрольовано, у відповідь на сприйняття несправедливості, зневаги чи порушення наших кордонів. Вона є природньою реакцією психіки на дії чи слова, які здаються болючими або принижуючими. Її функція, як і будь-якої іншої емоції - підсвітити нам щось важливе.
Образа може бути нашою поведінковою відповіддю (реакцією) на те, що трапилося. Наприклад, ми можемо уникати спілкування, мовчати або демонструвати невдоволення - це залежить від того, як ми інтерпритуємо ситуацію.
Коли образа стає вибором?
Межа, яка розділяє образу-емоцію і образу-вибір - це відповідь на запитання: що я роблю з цією образою? Чи обираю я робити щось із нею? Можна свідомо працювати над ситуацією, зрозуміти причини своїх емоцій, проговорити, вибачити (або ні), забити, затаїти, плекати, маніпулювати - варіантів безліч і якийсь із них людина обирає.
Фраза: "Образа - це вибір" - обмежена. Бо, як з'ясувалось вище, образа може бути вибором у деяких ситуаціях, але не у 100%.
Фраза: "Перестань ображатись - і тебе перестануть ображати" - нелогічна.
Бо тоді перестань злитись - і тебе перестануть злити, перестань тривожитись - і нічого тебе тривожити не буде. Якби наша психіка працювала так просто, професія психолога вимерла б.
Фраза: "Образити неможливо, можливо тільки образитись" про знецінення почуттів і всемогутній контроль - людина сама повністю контролює реальність і те, як з нею поводяться, змінивши свою реакцію, вона автоматично змінить поведінку інших.
Але це не так.
Люди можуть робити погані, токсичні, травмуючі речі - ми це не контролюємо, не передбачаємо і не можемо уникнути. І ми маємо абсолютне право ображатися, коли ображають. А от що робити далі із образою, яка виникла - це вже наша зона відповідальності.
У наступному пості детальніше розповім, як зрозуміти, коли образа є маніпуляцією.
