Tempus Fugit


Kanal geosi va tili: ko‘rsatilmagan, ko‘rsatilmagan
Toifa: ko‘rsatilmagan


A notebook of Alex Voytenko, composer and musicologist. https://www.kcmd.eu/portfolio/composers/olexij-vojtenko

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Kanal geosi va tili
ko‘rsatilmagan, ko‘rsatilmagan
Toifa
ko‘rsatilmagan
Statistika
Postlar filtri


« в Ірпені розгорівся мовний скандал з викладачкою філософії, яка відмовилась проводити пари українською».
https://life.pravda.com.ua/society/2023/04/8/253733/

«Міністр освіти та науки Оксен Лісовий відреагував на скандал».
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=739861084517711&id=100054814783029

Прочитавши коментар міністра О. Лісового, я відчув, що це не ті слова, які я б хотів почути від нього в цьому випадку. А що ж саме я хочу почути? Спробую перевтілитись у нього та викласти все від першої особи. Зрозуміло, що це буде не «про всю Одессу», а насамперед про ту частину освітнього процесу, яку я спостерігаю вже протягом 20 років.
Тож на місці пана міністра я б відповідав так…

(click)
https://telegra.ph/-04-09-1486


Квітень приносить хороші новини для цінителів до спадку композитора Володимира Загорцева.

8.04 у залі Національної спілки композиторів України (Чикаленка, 32) на концерті фестивалю "Гольфстрім" звучатиме Соната для альта та фортепіано (1979). Наскільки я розумію, це буде перше виконання Сонати за виданням у моїй редакції (1-й випуск "Антології" Українського Інституту, 2020). Альт — Валентина Буграк, ф-но — Володимир Ворончук.
www.facebook.com/events/740126984507293

13.04 у концерті дуету Duo Sonoro (Андрій Павлов — скрипка, Валерія Шульга — фортепіано) звучатиме Соната для скрипки та фортепіано (1964). Є підстави вважати, що єдине виконання цього твору було ще в травні 1964 року (Загорцев — студент 2-го курсу), тож наразі відбудеться фактична прем'єра Сонати.
www.facebook.com/events/139046828853085


Я ошеломлён и восхищён новостью: за прошлый год на разных стриминговых сервисах скопилось 38 миллионов треков, на которые никто ни разу даже не кликнул.

https://suspilne.media/431331-cvert-usih-muzicnih-reliziv-2022-roku-ne-otrimala-zodnogo-prosluhovuvanna-doslidzenna/

Проведём простейший мысленный эксперимент, основанный на элементарной арифметике: пусть каждый из таких треков длится по минуте (это для удобства подсчёта, хотя в реальности продолжительность треков разная, 2-3 минуты как правило, что-то больше, а что-то меньше). Тогда мы получаем 38 000 000 минут = 633 333 часа = 26 388 дней = 72.2 года музыки (а это — продолжительность человеческой жизни, между прочим!), музыки, которая, словно Неуловимый Джо, нахрен никому не нужна.

Вопросы:

1) Если такова картина за прошлый год, то какова она состоянием на данный момент? Сколько веков неуслышанной и бесполезной музыки несут стриминговые платформы уже сейчас?

2) Как увеличится скорость нарастания никому не нужной музыки при условии подключения нейросетей, которые совершенствуются уже не по дням, а по часам?

3) Звонок коллегам В. Вернадскому и Т. де Шардену: а есть ли пределы засорения ноосферы и как скоро мы их достигнем при таких благоприятных условиях?

4) Звонок коллеге С. Лему: а что там с "Перикалипсисом Иоанна Ферзенгельда"?
https://www.booksite.ru/fulltext/0/001/005/167/059.htm


Юмор «русских висельников» в 2022 году: как изменились анекдоты и шутки после 24 февраля.

Среди людей, которые ощущают постоянную угрозу по отношению к себе со стороны собственного правительства или внешних агрессоров, возникает так называемый «юмор висельников» (gallows humor). Люди начинают смеяться не только над теми, кто пытается их подавить, но и над собой. В ХХ веке это словосочетание время от времени применяли в американских газетах при описании антисталинского юмора в СССР, но известным стал термин в 1942 году. Социолог Антонин Обрдлик девять месяцев жил в Чехословакии, оккупированной нацистами. За это время он написал статью о новом социальном феномене — о том, как полная безысходность ситуации заставляет людей высмеивать ситуацию — и своих оккупантов. Например, нацистская пропаганда говорила, что «Германия поставит Англию на колени не позднее 15 августа 1940». Когда это срок миновал, среди чехов стал распространяться анекдот:

— Почему немцы не вторглись в Англию вовремя?
— Они еще не выучили все неправильные английские глаголы!

Может показаться, что юмор висельников — это то же самое, что и «черный юмор». Но нет. «Черный юмор», как правило, направлен в адрес других, он болезненно высмеивает трагедии, происходящие с другими людьми. Черный юмор нарушает самые страшные табу, существующие в обществе. Когда после падения космического корабля «Челленджер» в 1986 году возникли многочисленные шутки про «дождь из космонавтов» — это черный юмор. А цель юмора висельников — в другом. Это поиск союзников.

https://cherta-media.cdn.ampproject.org/c/s/cherta.media/interview/anekdoty-i-yumor-vo-vremya-vojny/amp/


27 лютого у Львівській філармонії відбудеться концерт Назарія Стеця (контрабас) та Тетяни Гомон (фортепіано). Серед виконуваної музики буде й моя Епітафія (2003, ред. 2021).
https://www.facebook.com/events/676853857529335/

Запис трансляції ("Епітафія" — 42.34):
https://www.youtube.com/live/8TT9pyIwfWo?feature=share&t=2554


Хороші новини для тих, хто слідкував за моєю книгою «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДВАНАДЦЯТИТОНОВОЇ СЕРІЙНОЇ КОМПОЗИЦІЇ». Вона вже надійшла до магазину "Клавір", а всі примірники, що їх було замовлено по передпродажу, вже відправлено адресатам. Хто оформив самовивіз із магазину -- you are welcome!
Книгу можна придбати у магазині "Клавір" (НМАУ, 1-й поверх, оперна студія) або замовити за наступним посиланням (ціна -- 250 грн.):
https://klavier.zakupka.com/uk/p/1472073962-voytenko-o-teoreticheskie-osnovy-dvenadcatitonovoy-seriynoy-kompozicii-seriynoy/
Це видання відбулося завдяки підтримці меценатів.
На етапі додрукарської підготовки тексту кошти надали ВІКТОР ПУРНИНЬ та ІГОР СУХОРУКОВ (телеграм-канал «Зейгарнік Ефект» https://t.me/zeigarnikeffect).
Друк видання став можливим завдяки Культурній інституції «МІЖВУХАМИ» (https://mizhvukhamy.com), за що я особисто дякую ПАВЛУ ГАЙДАЮ.
Також я вдячний літературній редакторці видання ТЕТЯНІ КУЗЬМЕНКО і співробітникам видавництва «Фенікс» СВІТЛАНІ КІРСЕНКО (дизайн, макетування) та ВАЛЕНТИНІ СОРОКОЛІТ (організація видавничого процесу), завдяки чиїй дієвій участі книга здобула свій остаточний вигляд. Окрема подяка менеджерам магазину "Клавір" ОЛЕНІ СОКОЛОВІЙ та МАРИНІ БОЖИЇ, які відтепер займаються реалізацією книги.




Деякі несподівано віднайдені записи вже сприймаються неначе вітання з іншого життя. Листопад 2003 року, 2-й курс, перша участь в концерті студентів класу композиції Юрія Іщенка. Прем'єра моїх Варіацій на тему Р.Вагнера "Schmachtend" ("В томлінні"), виконує Віталій Вишинський.
https://youtu.be/JrF-JI0qffI


Зейгарнік Ефект dan repost
​​Книга про додекафонію «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДВАНАДЦЯТИТОНОВОЇ СЕРІЙНОЇ КОМПОЗИЦІЇ» Олексія Войтенка виходить друком!

У ній — про додекафонію Арнольда Шенберґа, шляхи її еволюції та виявлення її глибинних ресурсів.

Олексій Войтенко - український композитор та музичний дієвець. Перша його книга про композитора Володимира Загорцева In memoriam: Володимир Загорцев вийшла минулого року. Дуже сподобалась, бо зробила те, що зазвичай роблять гарні книжки про постатей — вони набувають обʼєму, закрірлюються у памʼяті. Як люди, як події з життя, як обставини і особливості творчості.

Додекафонія була розроблена австрійським композитором Арнольдом Шенберґом у 1923 році. Передумовою появи додекафонії було поступове ускладнення класичної гармонії, розхитування тональної системи до повної відмови від тональності (атональність) та емансипація дисонансу у творчості багатьох композиторів кінця XIX — початку XX століття (Вагнер, Малер, Ріхард Штраус, «хорошій руській», що звалив з рашки подалі, щоб стати не російським композитором — Стравинський, та інші). Криза тональної системи спонукала композиторів до пошуків нових форм вертикальної організації музичної тканини, однією з яких і стала додекафонія.

Початково додекафонію розвивали Шенберг та його послідовники — композитори Нововіденської школи (Антон Веберн, Альбан Берг). Паралельно з Шенберґом додекафонія була розроблена українським композитором М. Рославцем, однак в умовах тогочасної політики СРСР щодо мистецтва, додекафонія тривалий час вважалась проявом «формалізму» та переслідувалась. Саме тому я постійно кажу, що 20 століття у музиці ми пропустили навіть більше ніж повністю.

В українській музиці додекафонія з’являється в 1960-ті роки у творчості В. В. Сильвестрова, В. О. Годзяцького, Л. О. Грабовського. Але це був андеграунд.


Книга за змістом не популяризаторська, а серйозна, мені чомусь нагадує видання творів Сковороди Олександра Савчука — без спрощень і адаптацій, а як є. А нас складністю не злякаєш.

Повна ціна після виходу книги з друку буде 250 грн.

Тимчасова ціна по передпродажу зі знижкою 20% — 200 грн. Наклад такий самий — 200 примірників.

Значна частина здобутих коштів, так само як і частина прибутку від продажу книги, автор спрямує на воєнні потреби.


🔺Сторінка Олексія Войтенка у Facebook.
🔺Канал у телеграм, Tempus Fungi.




Шановні колеги!

У видавництві «Фенікс» (https://feniks.in.ua/ua/) виходить моя книга «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДВАНАДЦЯТИТОНОВОЇ СЕРІЙНОЇ КОМПОЗИЦІЇ».

Я написав її цього літа протягом липня й серпня, хоча загалом працювати над викладеною в ній концепцією я почав більш ніж 21 рік тому. Пропонована книга є глобальним підсумком і узагальненням цієї надзвичайно важливої для мене теми — додекафонія Арнольда Шенберґа, шляхи її еволюції та виявлення її глибинних ресурсів, — а також поки що найбільш тривалим особистим проектом, над яким я будь-коли працював.

Наразі книга ще в друку, але в нотному магазині «Клавір» вже розпочинається її передпродаж, який триватиме аж до моменту, коли наклад буде готовий: на сайті зазначено термін 30 днів — рубіж 1 та 2 декад лютого, — але це може статися й швидше (щоправда, всім нам добре відомі причини змушують мене зараз бути обережним із прогнозами).

На фото обкладинка книги та її нинішній стан, що у видавничому лексиконі зветься «пруф».
Наклад — 200 примірників.
Повна ціна після виходу книги з друку — 250 грн
Тимчасова ціна по передпродажу зі знижкою 20% — 200 грн

Замовити книгу можна за наступним посиланням:
https://klavier.zakupka.com/uk/p/1472073962-voytenko-o-teoreticheskie-osnovy-dvenadcatitonovoy-seriynoy-kompozicii-seriynoy/

Це видання відбулося завдяки підтримці меценатів.
На етапі додрукарської підготовки тексту кошти надали ВІКТОР ПУРНИНЬ та ІГОР СУХОРУКОВ (телеграм-канал «Зейгарнік Ефект» https://t.me/zeigarnikeffect).
Друк видання став можливим завдяки Культурній інституції «МІЖВУХАМИ» (https://mizhvukhamy.com), за що я особисто дякую ПАВЛУ ГАЙДАЮ.
Також я вдячний літературній редакторці видання ТЕТЯНІ КУЗЬМЕНКО і співробітникам видавництва «Фенікс» СВІТЛАНІ КІРСЕНКО (дизайн, макетування) та ВАЛЕНТИНІ СОРОКОЛІТ (організація видавничого процесу), завдяки чиїй дієвій участі книга здобула свій остаточний вигляд.

Якщо ж хтось побажає підтримати автора в його подальшому творчому пошуку та задонатити йому, то ось все необхідне для цього:
4149 6090 0545 2174 (Приватбанк; Войтенко Олексій Сергійович)
Значну частину здобутих коштів, так само як і частину прибутку від продажу книги, я спрямую на воєнні потреби.


Дякую Стасові Невмержицькому, що підняв цю тему й запропонував помріяти про «Консерваторію майбутнього» (https://cutt.ly/f2lchd1). Я давно відчував, що це на часі: спробувати абстрагуватись від сучасних контекстів і проблем та змалювати певну картину далекого майбутнього (зрозуміло, що позитивного й достатньо привабливого для нас, аби ця картина зумовила низку цілей і надихала до їх подальшої реалізації).

Спробую коротко визначити своє бачення загальних положень реформи музичної освіти, яка може бути втілена у певній «Новій консерваторії нашої мрії».
https://telegra.ph/-01-05-570


To Whom It May Concern — 2

//...Застигає у дверях, незграбно розгортається й винувато промовляє з інтонаціями лейтенанта Коломбо: "Перепрошую, що даремно витрачаю ваш час, панове... Але є лише декілька дрібниць, над якими я не встиг замислитись раніше... Суто формальність..."//

З моменту мого попереднього посту на цю тему минула доба, і зараз вже 29.12. Тобто це означає, що зі зборів трудового колективу НМАУ (26.12) вже минуло майже три доби.

Цим таки днем (26.12) вже датовано дві публікації на офіційному сайті НМАУ: засідання Вченої ради (https://knmau.com.ua/zasidannya-vchenoyi-radi-14/) та вручення дипломів випускникам (https://knmau.com.ua/maksim-timoshenko-vruchiv-diplomi.../). Збори трудового колективу й досі жодним чином не відображено на сайті (чи я погано дивлюся? чи я дивлюся не туди?)

Саме тому в мене виникають наступні запитання, які я додаю до низки таких, що було сформульовано вчора.

Запитання №7: за яких причин і досі відтерміновується публікація звіту про збори трудового колективу, на яких відбулося не тільки дискусійне голосування за "вивіску НМАУ", але на яких також було заслухано звіт ректора за 2021 рік, і на яких також відбулося голосування за новий статут НМАУ?..
Запитання №8: ... і з огляду на сказане щойно, який офіційний статус має той захід, в якому ми брали участь у понеділок 26.02, і чи має він офіційний статус взагалі? Уточню, що анонсу про цей захід на сайті НМАУ не було заздалегідь так само, як і нині звіту про нього, а також зазначу, що про порядок денний зборів делегати дізнались лише після початку заходу (й більше ніде цього порядку денного відображено не було).
Запитання №9: за яким посиланням ми можемо подивитись на оновлений текст статуту НМАУ, за утвердження якого ми голосували в понеділок? (Як голосував особисто я? — утримався, про що довелося голосно крикнути).
І нарешті останнє Запитання №10: чи готове керівництво НМАУ дізнатись про підтримку своїх ініціатив не лише серед обраної множини делегатів, а серед 100% студентського, аспірантського та викладацького складу?


http://naukvisnyknmau.com.ua/issue/view/16125

Вийшла електронна публікація нового випуску Часопису НМАУ "Науковий вісник" (№134), і в ньому представлено дві рецензії на мої редакторські роботи останніх років. А саме...

...два двотомні видання Антології камерної музики (2020, 2021), що було опубліковано за замовленням Українського інституту і в обох яких я виступив упорядником і редактором (куратор М.Чедрик, видавництво "Музична Україна", автори вступних статей до кожного з двох випусків Ю.Чекан та І.Тукова, редактор фортепіанного тому 1-го випуску Є.Громов), відрецензував БОГДАН СЮТА. У цих виданнях видано низку творів українських композиторів, а саме Л.Грабовського, В.Губи, В.Загорцева та В.Годзяцького (1 випуск), Ю.Іщенка, Є. Станковича та В. Бібіка (2 випуск).
http://naukvisnyknmau.com.ua/article/view/269654

...книгу "In memoriam. Композитор Володимир Загорцев. Статті. Листи. Спогади. Матеріали до біографії", над якою я працював як упорядник 7 років, яку було видано друком наприкінці 2021 року і яку в поточному виданні "Наукового вісника" відрецензував ВІТАЛІЙ ВИШИНСЬКИЙ.
http://naukvisnyknmau.com.ua/article/view/269655

Дякую дорогим колегам за змістовні рецензії та за схвальну оцінку моєї роботи, і також дякую редакторам-упорядникам видання І. Коханик та І.Туковій.


To Whom It May Concern.

Цей текст я публікую вранці 28.12.2022, тобто майже через півтори доби після зборів трудового колективу НМАУ, на яких вирішувалося питання перейменування нашого закладу. По факту цих зборів на офіційному сайті НМАУ досі немає публікації, а це означає, що ми ще досі не бачили офіційного формулювання постанови по резонансному питанню та змушені або пригадувати це формулювання, або розшифровувати його з відеозапису. Вже час для бодай якоїсь офіційної публікації, чи не так?

Загальна тональність цієї постанови така: все складно, питання потребує особливого розгляду та обговорення в експертному середовищі, й тому воно відтерміновується. В чому я згоден, то в тому, що ця проблема справді не належить до множини простих, і зокрема ще навесні 2022 р., тобто тоді, коли тема про зняття "...ім. П.І. Чайковського" з вивіски НМАУ лише виникла, я написав пост із десятьма запитаннями, про які слід було подумати, вирішуючи цю проблему. Той пост було написано 28 березня (він є й досі в моїй стрічці), й тоді особисто я ще вагався й не був готовий до швидкого висновку по цій проблемі. Але минуло вже достатньо часу (тоді був березень -- зараз грудень), і особисто для мене це питання вже здобуло ясність: прийшов час змінити вивіску НМАУ (тобто забрати "ім. П.І. Чайковського"), і зробити це треба максимально спокійно, швидко й ефективно (можливо, тоді й реакції на zaпоребрікових пропагандистських каналах буде менше, ніж це було навесні й зокрема -- зараз).

За час, що минув з березня по грудень, нашими фахівцями було написано цілу низку матеріалів з проблематики перейменування НМАУ та виключення "ім. П.І. Чайковського" з її назви, а в тому числі серед таких матеріалів є й досить ґрунтовні публікації, що висвітлюють проблему з різних боків і з різними ступенями заглиблення в неї.

Запитання №1: чи ця кількість публікацій та взагалі рівень висвітлення цієї теми ще досі не є достатніми?
Запитання №2: якими нормами буде визначатись достатність майбутнього експертного обговорення вказаної проблеми?
Запитання №3: чи готове керівництво НМАУ встановити часові ліміти розгляду цього питання (чи принаймні спрогнозувати їх), а також визначити, за якими критеріями розгляд цього питання буде вважатися завершеним?
Запитання №4: чи готове керівництво НМАУ формалізувати процедуру розгляду цього питання на майбутніх зборах (ну, вони ж мають бути колись, чи не так?) та зокрема уточнити специфіку процесу голосування й завчасно подати її на розгляд колективу для подальшого затвердження? Позавчора процес голосування скидався радше на процедурний експромт, і особисто мені (а підозрюю, що й багатьом колегам, хто дивився запис або був присутній особисто) й досі не є зрозумілим, якими саме нормами регулювалися основні етапи цього процесу. За якими нормами ми включаємо питання до розгляду? За якими нормами ми визначаємо пріоритетність одного питання над іншим? Чим визначаються ці норми? Як та ким їх затверджено? Чи не слід у цьому випадку встановити строгі й безумовні нормативи таємного голосування, адже спосіб голосування підняттям мандатів вже вочевидь довів свою недосконалість в аудиторії 100+ та в умовах частково дистанційного режиму присутності?
Запитання №5: чи керівництво НМАУ справді готове до вирішення цього питання, або ж це питання планується до невизначено тривалого відтермінування, а далі — як у відомому анекдоті про Ходжу Насреддіна: "або ішак, або падишах, або Насреддін..."?
Запитання №6: чи усвідомлює керівництво НМАУ, а разом із ним також і ті члени нашого колективу, результатом чиїх виступів власне й стало відтермінування розглядуваного питання, що внаслідок цих дій зазначена проблема дедалі більшає, а разом із тим потреба в її розв'язанні стає все нагальнішою?




"Епітафія" для контрабаса та фортепіано (2003/2021).
Я написав цей твір ще на 1-му курсі консерваторії 19 років тому. Спочатку солістом була віолончель, згодом 2011 року п'єсу було адаптовано для контрабаса in D, а за декілька років по тому -- для альта. Влітку 2021 року я здійснив чергову редакцію "Епітафії" й перевиклав всю її фактуру (цей процес тривав приблизно півтора місяці), а тоді відчув, що нарешті роботу над твором завершено. Форма п'єси близька до куплетного рондо, за жанром вона -- похоронний марш.
Дякую дорогим друзям Назарію Стецю та Тетяні Гомон за цей запис і за точність прочитання.
Запис здійснено у VERE MUSIC HUB.
https://youtu.be/_RZ_-nAnLLE


Хореограф з Таллінну Герман Фролов зняв короткометражний фільм “Anonymous”. Музичною основою цієї роботи є фрагменти моєї Сонати для контрабаса соло "The Music of Erich Zann" (2010) у виконанні Антона Жукова, якому й присвячено цей твір (1-ша версія).

"Anonymous"
https://youtu.be/p7CMcdds2H0

Інтерв'ю з Г.Фроловим на сайті Естонського музею здоров'я.
https://tervisemuuseum.ee/tantsimine-ja-onn-german-frolov/

Повний запис 1-ї версії Сонати "The Music of Erich Zann" (2010).
https://youtu.be/u51KiKbzHhQ

Повна версія Сонати (ред. 2017) у виконанні Назара Стеця.
https://youtu.be/a0vNmxrNBUw


Правовой прецедент против педагогического принципа

Евмолп учил Геракла пению и игре на кифаре, а Лин, сын бога реки Исмений, приобщил его к изучению литературы. Однажды в отсутствие Евмолпа Лин стал давать ему уроки игры на кифаре, но Геракл, не желая изменять принципам, в которых его утвердил Евмолп, и побитый за свое упрямство, убил Лина, ударив кифарой по голове. Привлеченный к суду за убийство, Геракл привел на суде закон Радаманта, который допускал применение силы против нападавшего, и был оправдан.

Роберт Грейвс. Мифы Древней Греции.

Какой состав преступления?
1) выход за пределы своей педагогической компетенции;
2) стремление навязать ученику своё наставничество (как минимум нет свидетельств в пользу того, что Евмолп ушел на больничный и попросил Лина подменить его);
3) пренебрежение методикой основного педагога;
4) применение физической силы в качестве аргумента.

Вердикт: всё вышеназванное свидетельствует о том, что действия Лина следует расценивать как нападение, и в таком случае отбиваться кифарой было вполне допустимо, даже если это привело к летальному исходу.


На порталі "ukrainianlive.org" вийшов матеріал про мій твір 2011 року "The Possibility of an Island" ("Можливість острова") для фортепіано та струнного оркестру.
https://ukrainianlive.org/voytenko-the-possibility

Анотація Вікторії Антошевської.
Фантастичний світ постапокаліптичного майбутнього належить клонам людей-попередників, які страждають від наслідків кліматичних змін та ядерної війни і які нічого не знають про минуле людства. Це кінець, який стає початком. Та навіть суворе життя племен майбутного не впало так низько, як спотворені моральні цінності епохи, в якій живемо ми. Про це розмірковує французький поет і прозаїк Мішель Уельбек в одному зі своїх найкращих романів “Можливість острова” (франц. La Possibilité d'une île/ англ. The possibility of an Island) (2005). Автор книги не обмежився літературною версією своєї історії, а вирішив продовжити її у фільмі, знявши однойменну фантастичну стрічку в 2008 році.

“The possibility of an Island” для фортепіано і струнного оркестру (2011) композитора Олексія Войтенка – це музично-філософський погляд на твір Уельбека, поезія якого стала логічним епіграфом до партитури. У вірші автор розмірковує про життя і його повторення, про філософію щастя і любові. Остання строфа лаконічно розкриває ідею твору, змушуючи невідкладно поринути у його звучання. Дослівний переклад з російської звучить так:

І мені, ровеснику Землі
Єдину мить кохання відкриє
У часі – безмежному морі –
Можливість острова вдалечині…

Незвична музика Олексія Войтенка, так само як і оповідь ”Можливість острова” строката і кінематографічна. Слухача не полишає відчуття динамізму, кадровості, яка зумовлена, насамперед, футуристичним сюжетом. Воно й не дивно, бо на час написання твору Олексій вже мав нагоду спробувати себе в якості автора музики до комп’ютерних ігор, а той креатив і глибина, з якими композитор підходить до концепції абсолютно всіх своїх творів зумовлює традиційно цікавий та якісний мистецький результат. Обраного інструментального складу цілком достатньо, щоб передати навіть найсильніші емоції. Тим паче, інструментуванням Войтенко оперує бездоганно: слухач буквально відчуватиме простір, температуру і вологість повітря, чутиме вітер, воду і спів птахів – і все це в глобальному контексті протиставлень двох таких різних реальностей. “The possibility of an Island” – якоюсь мірою, музика стану, але кожен, хто захоче зануритися у цей стан, має бути готовим до роздумів і рефлексії.

20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.

159

obunachilar
Kanal statistikasi