Tempus Fugit

« в Ірпені розгорівся мовний скандал з викладачкою філософії, яка відмовилась проводити пари українською».
https://life.pravda.com.ua/society/2023/04/8/253733/

«Міністр освіти та науки Оксен Лісовий відреагував на скандал».
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=739861084517711&id=100054814783029

Прочитавши коментар міністра О. Лісового, я відчув, що це не ті слова, які я б хотів почути від нього в цьому випадку. А що ж саме я хочу почути? Спробую перевтілитись у нього та викласти все від першої особи. Зрозуміло, що це буде не «про всю Одессу», а насамперед про ту частину освітнього процесу, яку я спостерігаю вже протягом 20 років.
Тож на місці пана міністра я б відповідав так…

(click)
https://telegra.ph/-04-09-1486

Дякую Стасові Невмержицькому, що підняв цю тему й запропонував помріяти про «Консерваторію майбутнього» (https://cutt.ly/f2lchd1). Я давно відчував, що це на часі: спробувати абстрагуватись від сучасних контекстів і проблем та змалювати певну картину далекого майбутнього (зрозуміло, що позитивного й достатньо привабливого для нас, аби ця картина зумовила низку цілей і надихала до їх подальшої реалізації).

Спробую коротко визначити своє бачення загальних положень реформи музичної освіти, яка може бути втілена у певній «Новій консерваторії нашої мрії».
https://telegra.ph/-01-05-570

To Whom It May Concern — 2

//...Застигає у дверях, незграбно розгортається й винувато промовляє з інтонаціями лейтенанта Коломбо: "Перепрошую, що даремно витрачаю ваш час, панове... Але є лише декілька дрібниць, над якими я не встиг замислитись раніше... Суто формальність..."//

З моменту мого попереднього посту на цю тему минула доба, і зараз вже 29.12. Тобто це означає, що зі зборів трудового колективу НМАУ (26.12) вже минуло майже три доби.

Цим таки днем (26.12) вже датовано дві публікації на офіційному сайті НМАУ: засідання Вченої ради (https://knmau.com.ua/zasidannya-vchenoyi-radi-14/) та вручення дипломів випускникам (https://knmau.com.ua/maksim-timoshenko-vruchiv-diplomi.../). Збори трудового колективу й досі жодним чином не відображено на сайті (чи я погано дивлюся? чи я дивлюся не туди?)

Саме тому в мене виникають наступні запитання, які я додаю до низки таких, що було сформульовано вчора.

Запитання №7: за яких причин і досі відтерміновується публікація звіту про збори трудового колективу, на яких відбулося не тільки дискусійне голосування за "вивіску НМАУ", але на яких також було заслухано звіт ректора за 2021 рік, і на яких також відбулося голосування за новий статут НМАУ?..
Запитання №8: ... і з огляду на сказане щойно, який офіційний статус має той захід, в якому ми брали участь у понеділок 26.02, і чи має він офіційний статус взагалі? Уточню, що анонсу про цей захід на сайті НМАУ не було заздалегідь так само, як і нині звіту про нього, а також зазначу, що про порядок денний зборів делегати дізнались лише після початку заходу (й більше ніде цього порядку денного відображено не було).
Запитання №9: за яким посиланням ми можемо подивитись на оновлений текст статуту НМАУ, за утвердження якого ми голосували в понеділок? (Як голосував особисто я? — утримався, про що довелося голосно крикнути).
І нарешті останнє Запитання №10: чи готове керівництво НМАУ дізнатись про підтримку своїх ініціатив не лише серед обраної множини делегатів, а серед 100% студентського, аспірантського та викладацького складу?

http://naukvisnyknmau.com.ua/issue/view/16125

Вийшла електронна публікація нового випуску Часопису НМАУ "Науковий вісник" (№134), і в ньому представлено дві рецензії на мої редакторські роботи останніх років. А саме...

...два двотомні видання Антології камерної музики (2020, 2021), що було опубліковано за замовленням Українського інституту і в обох яких я виступив упорядником і редактором (куратор М.Чедрик, видавництво "Музична Україна", автори вступних статей до кожного з двох випусків Ю.Чекан та І.Тукова, редактор фортепіанного тому 1-го випуску Є.Громов), відрецензував БОГДАН СЮТА. У цих виданнях видано низку творів українських композиторів, а саме Л.Грабовського, В.Губи, В.Загорцева та В.Годзяцького (1 випуск), Ю.Іщенка, Є. Станковича та В. Бібіка (2 випуск).
http://naukvisnyknmau.com.ua/article/view/269654

...книгу "In memoriam. Композитор Володимир Загорцев. Статті. Листи. Спогади. Матеріали до біографії", над якою я працював як упорядник 7 років, яку було видано друком наприкінці 2021 року і яку в поточному виданні "Наукового вісника" відрецензував ВІТАЛІЙ ВИШИНСЬКИЙ.
http://naukvisnyknmau.com.ua/article/view/269655

Дякую дорогим колегам за змістовні рецензії та за схвальну оцінку моєї роботи, і також дякую редакторам-упорядникам видання І. Коханик та І.Туковій.

To Whom It May Concern.

Цей текст я публікую вранці 28.12.2022, тобто майже через півтори доби після зборів трудового колективу НМАУ, на яких вирішувалося питання перейменування нашого закладу. По факту цих зборів на офіційному сайті НМАУ досі немає публікації, а це означає, що ми ще досі не бачили офіційного формулювання постанови по резонансному питанню та змушені або пригадувати це формулювання, або розшифровувати його з відеозапису. Вже час для бодай якоїсь офіційної публікації, чи не так?

Загальна тональність цієї постанови така: все складно, питання потребує особливого розгляду та обговорення в експертному середовищі, й тому воно відтерміновується. В чому я згоден, то в тому, що ця проблема справді не належить до множини простих, і зокрема ще навесні 2022 р., тобто тоді, коли тема про зняття "...ім. П.І. Чайковського" з вивіски НМАУ лише виникла, я написав пост із десятьма запитаннями, про які слід було подумати, вирішуючи цю проблему. Той пост було написано 28 березня (він є й досі в моїй стрічці), й тоді особисто я ще вагався й не був готовий до швидкого висновку по цій проблемі. Але минуло вже достатньо часу (тоді був березень -- зараз грудень), і особисто для мене це питання вже здобуло ясність: прийшов час змінити вивіску НМАУ (тобто забрати "ім. П.І. Чайковського"), і зробити це треба максимально спокійно, швидко й ефективно (можливо, тоді й реакції на zaпоребрікових пропагандистських каналах буде менше, ніж це було навесні й зокрема -- зараз).

За час, що минув з березня по грудень, нашими фахівцями було написано цілу низку матеріалів з проблематики перейменування НМАУ та виключення "ім. П.І. Чайковського" з її назви, а в тому числі серед таких матеріалів є й досить ґрунтовні публікації, що висвітлюють проблему з різних боків і з різними ступенями заглиблення в неї.

Запитання №1: чи ця кількість публікацій та взагалі рівень висвітлення цієї теми ще досі не є достатніми?
Запитання №2: якими нормами буде визначатись достатність майбутнього експертного обговорення вказаної проблеми?
Запитання №3: чи готове керівництво НМАУ встановити часові ліміти розгляду цього питання (чи принаймні спрогнозувати їх), а також визначити, за якими критеріями розгляд цього питання буде вважатися завершеним?
Запитання №4: чи готове керівництво НМАУ формалізувати процедуру розгляду цього питання на майбутніх зборах (ну, вони ж мають бути колись, чи не так?) та зокрема уточнити специфіку процесу голосування й завчасно подати її на розгляд колективу для подальшого затвердження? Позавчора процес голосування скидався радше на процедурний експромт, і особисто мені (а підозрюю, що й багатьом колегам, хто дивився запис або був присутній особисто) й досі не є зрозумілим, якими саме нормами регулювалися основні етапи цього процесу. За якими нормами ми включаємо питання до розгляду? За якими нормами ми визначаємо пріоритетність одного питання над іншим? Чим визначаються ці норми? Як та ким їх затверджено? Чи не слід у цьому випадку встановити строгі й безумовні нормативи таємного голосування, адже спосіб голосування підняттям мандатів вже вочевидь довів свою недосконалість в аудиторії 100+ та в умовах частково дистанційного режиму присутності?
Запитання №5: чи керівництво НМАУ справді готове до вирішення цього питання, або ж це питання планується до невизначено тривалого відтермінування, а далі — як у відомому анекдоті про Ходжу Насреддіна: "або ішак, або падишах, або Насреддін..."?
Запитання №6: чи усвідомлює керівництво НМАУ, а разом із ним також і ті члени нашого колективу, результатом чиїх виступів власне й стало відтермінування розглядуваного питання, що внаслідок цих дій зазначена проблема дедалі більшає, а разом із тим потреба в її розв'язанні стає все нагальнішою?

Правовой прецедент против педагогического принципа

Евмолп учил Геракла пению и игре на кифаре, а Лин, сын бога реки Исмений, приобщил его к изучению литературы. Однажды в отсутствие Евмолпа Лин стал давать ему уроки игры на кифаре, но Геракл, не желая изменять принципам, в которых его утвердил Евмолп, и побитый за свое упрямство, убил Лина, ударив кифарой по голове. Привлеченный к суду за убийство, Геракл привел на суде закон Радаманта, который допускал применение силы против нападавшего, и был оправдан.

Роберт Грейвс. Мифы Древней Греции.

Какой состав преступления?
1) выход за пределы своей педагогической компетенции;
2) стремление навязать ученику своё наставничество (как минимум нет свидетельств в пользу того, что Евмолп ушел на больничный и попросил Лина подменить его);
3) пренебрежение методикой основного педагога;
4) применение физической силы в качестве аргумента.

Вердикт: всё вышеназванное свидетельствует о том, что действия Лина следует расценивать как нападение, и в таком случае отбиваться кифарой было вполне допустимо, даже если это привело к летальному исходу.