Farfalle 💖

Зберися та забудь усе,
Що так було, воно лише на краще,
Іди нарешті в добру путь,
І будеш врешті ти світити лиш,
Іди ти у нові світи,
Подякуй за ті кроки,
І знай, шо все пройшов ти не дарма,
І будуть люди, будуть спів,
Нехай всі будуть знати,
Який важливий простір твій,
І ж яке серденько.
Іди лиш до усіх, хто так цінують,
Що так і прагнуть дати руку,
Хто так тебе врятують сильно,
Ти так іди, іди ти вільно,
І знай врешті ти себе,
Бо досягнеш ти тих вершин,
Дійдеш ти врешті світу,
І будеш мати ти собі все на меті,
Твори для себе,
І не опускайся,
Не думай більш за всіх так ти,
Бо ти - ота окраса світу,
Ти бережи себе від плачу,
Ти бережи себе, піклуйся,
Ти стань для себе всім нарешті,
І словом, сонцем і метою,
Іди скоріше до мети,
Допоки є оці світи..
#вірш

Все буде добре,
Чуєш, мила,
Я так скажу тобі слова,
Все будеш добре,
Чуєш, моя Україно?
Ти так прийшла багато врешті,
Ти лиш сильніше стала так навік,
Ти так змогла,
Моя ти ненька,
Я буду знати врешті лиш слова,
Які я мовчучи казала,
Які всі знають ці слова,
І просто так ідуть оті мурахи,
І та повага з-під серця..
Все буде добре,
Чуєш, мила,
Ти сильна знову на віки,
Ти зможеш так усе переступити,
Бо сильна ти,
І сильна я.
Бо я пишаюсь так тобою,
Що врешті це моя земля,
І відчуваю оте сонце,
Я відчуваю порух той,
І я скажу тобі те диво,
Що так змогли ми на світи,
Що так змогли перемогти ми,
Що зможемо ми знову разом всі,
Бо сильні ми,
Бо сильні на світи,
Бо так пройшли ми всі незгоди,
Бо ми змогли, змогли тоді,
То зможемо ми так усе і зараз,
Бо сильні ми, ми сильна на віки.
Все буде добре,
Чуєш, мила,
Ти зможеш все перемогти,
Я дякую лише за простір,
Я дякую лише за мить.
Бо Україна - та моя єдина,
Вона для нас нарешті все,
Її турбота та опіка,
Нарешті знов для нас усе,
Її тепло і міць її,
Я відчуваю крізь віки,
Її пошану, ту повагу,
І силу врешті та світи.
Моя Україна, бо тебе звертаюсь,
Ти маєш врешті тут мене,
Я зможу так усе підняти,
Я обіцяю врешті ті слова,
Що ти немов для мене диво,
Що диво врешті - я і ти,
Коли душа твоя єдина,
Коли нарешті знаєш ти,
Що кров бурлить у твоїх жилах,
Що кров така у всіх є нас,
Мої слова, моя душа,
То Україна, ненька мати,
Її я підніму нарешті так,
І я відчую те тепло,
Бо Україна - то тепер усе,
І Україна - ми усі,
Ми та свобода, слово, воля,
Ми врешті зможемо усе перемогти,
Бо міць моя - то ваше слово,
Я дякую вже світу за життя,
Що вже отут нарешті я..
#вірш

Та неймовірна біль,
Розчарування,
Тепер немов нема буття,
Все стало знову,
Як було у ті часи,
А я так хочу бачить світло.
Проте моїм життям,
Так може бути усе,
Те сонце, що таке лише для мене,
Що просто є таким яскравим,
І бачу я його новим,
Моє життя таке безмежно,
А я ціную так себе,
Ті дні, слова, кохання, мову,
Я хочу просто буть собою,
І відчувати ці світи,
Оте буття для мене диво,
Та врешті також диво я,
І відчуваю це усе в народі,
Я відчуваю доброту свою,
Бува я зла, хоча як всі,
Але та врешті добру маю душу,
Мені так добре знову лиш бува,
Коли я просто думаю про те буття.
Назад вже часу і не повернуть,
Та мить іде,
А я так знаю краще,
І кроки вже оті і сон,
Який для мене буде вічно,
Я хочу просто мати на душі мету,
Я хочу знов переродиться,
Я хочу наново відчуть,
Свободу ту свою і цінність,
Про те, що зможу врешті навіки,
Про те, що я змогла
І зможеш ти.
Нарешті я скажу відверто,
Ми зможемо усі,
Ми дочекаємося миті слова,
Допоки так горіли ті свічки,
А я тобі лиш знову дам надію,
Що є та віра у людей,
Що є надія,
Є те диво,
І була я сама одним із них,
І світ, щоб врешті так тримався,
Щоб не загинув так на мить.
#вірш

Я відчуваю порожнину,
Знову,
Ніби щось не так,
Твої слова,
Що гріли серце,
Кудись поділись,
Чи не так?
Немов ми прагнули всього,
Та було врешті забагато,
А та душа моя відразу,
Так бачила усе й нічого,
Вона немов хотіла дива,
Хотіла тих емоцій дуже,
Шукала слова, хоч й мовчала,
Та й те усе не помічала..
А що вже далі,
Ті слова, ті мрії, ті думки?
Усе загинуло на місці,
То хто ж це я сама собі?
Я хочу врешті розібратись,
Що я на світі врешті так.
Оті слова і сподівання,
І врешті де мій вірний шлях..
Мені хотілось сказать багато,
А зараз слів уже нема..
Мені подобався той початок,
Та що було вже потім,
Потім зникла осінь,
То дай мені ж іще ту мить,
Так зрозуміти той політ,
Для чого в світі є тут я,
Яка моя помилки,
Чи це моя мета,
Чи слово,
І крок який робити вгору..?
#вірш

Подивись ти у вікно,
І глянь на світ отой,
Відчуй нарешті барви ті яскраві,
Іди шляхом, який обрала та твоя душа,
І просто знай, що простір зараз увесь твій,
Лише ти володар світу,
Тож просто врешті так роби,
Роби усе для себе так сьогодні,
Ти думати сьогодні так почни,
Про те життя, про те майбутнє,
Проте диви ти тут і зараз,
Бо час іде,
А потім ти і не згадаєш,
Як швидко все пройшло,
Тож полюби нарешті ти його,
Цей свій широкий,
Що лиш твій,
І просто розкривай ті горизонти,
Ти дій, просто у світу сонце,
І так іди навколо тих людей,
Що будуть так для тебе дивом,
Бо ти і є те диво для усіх,
Ти врешті диво є для когось,
І ти нарешті так це зрозумій,
І ти подумай врешті,
Що життя єдине,
Життя твоє,
То ти уже не стій,
Творити ти почни лиш зараз,
Живи ти сьогоденням,
Бо життя,
Лиш мить..
#вірш

А небо врешті є чудове,
І погляну уже не відвести,
Твої слова дають надію,
І хочеться її тримать в душі.
Ми разом знову через всі незгоди,
Ми разом знов через страхи,
Ти врешті знаєш, те що краще,
І це дається на взнаки.
А є таке життя прекрасне,
Коли приливи маю ті,
Я відчуваю день той ясний,
І мить солодких снів,
І барви врешті ті нові,
Емоції безперестанні,
То хочеться мені все мати
У моїй душі.
Для мене так важливо жити,
Жити, відривати ті світи,
Робити все нове, мов квіти,
За руки врешті лиш тебе тримать,
Щоб був зі мною,
Ц та твоя підтримка,
Щоб все змогли,
Змогли ми далі жить,
І відчувать в собі я ту пилинку,
І ту красу вже на собі,
Що я змогла,
Змогла вже я,
І це змогла та воля,
Та дотягнулася до тебе,
І більш ніщо уже не треба..
#вірш

600 віршів.. уже..🫶

Робити щось - це краще, ніж нічого,
Казати щось, то кращі є слова,
Аніж мовчання крізь бажання,
Яке так хочеться життя.
Ти краще вже скажи, що маєш,
Скажи, чому ту душу так каратаєш,
То може буде зовсім все,
І ти відчуєш, як мине,
Мине вже врешті отой біль,
І ті слова - розгадка,
Бо не мовчи про почуття,
Бо все ото на марно.
Ти так скажи, що відчуваєш,
Кажи усе про серце,
Бо є воно й підкаже,
Як жити й любити.
Як жити й любити,
І правду ту мати,
Тож просто відкрийся світу,
Скажи собі і ті слова,
Скажи ту правду в лісі,
Нехай почують ті слова,
Про правду і ту волю,
Скажи усе, що відчуваєш,
Не тримай ти горя,
Бо то усе - ті почуття,
Вони для тебе всесвіт,
Ти не мовчи, а так кажи,
Не бійся, що впадеш додолу,
Бо ти сильний, зможеш,
Скажи і буде знову ясно все,
І ти відчуваєш слово,
То ти скажи, корись душі,
І почни жити вільно,
І врешті знову я скажу на мить,
Що краще вже робити помилки,
Аніж мовчать намарно,
І так уже і не сказать,
Що так бажає серце.
Кажи слова, і дій, роби,
Нарешті відкривай те серце,
Почни любити всесвіт цей,
І ти відчуєш слово,
Що так лежить на серці,
І відгукнеться щось іще,
І доля та яскрава,
Тож не мовчи, скажи і дій,
Не бійся помилиться..
#вірш

Життя прекрасне, ти це знаєш?
Ти просто зупинись на мить,
Скажи усе, шо відчуваєш,
І буде солодко тепер,
Скажи про всі образи і ті болі,
Відчуєш так, і легше вже стає,
І подивись ти на життя чудове,
Крок зроби і усміхнись ти сам собі,
Скажи, що ти все зміг і можеш,
Скажи, що я сні врешті зорі,
Що в світі ти отак живеш,
Що можеш ти дійти зорі,
І бачить там себе,
То віддзеркалення душі,
Там небо те чудове,
То врешті є на світі ти,
І все тепер своє.
Не зволікай ти на на мить,
Твори, як тільки можеш,
Скажи ти вже слова ті милі,
І жити ти почни для себе,
І відчувай ти врешті все,
Кажи слова ті про ту долю,
І просто роби, як каже душа,
І йди за покликом слова,
І врешті це така земля.
Життя прекрасне, ти це чуєш,
Ти усміхнись тому, що ти живеш,
Ти врешті ти людина,
Що ти вже робиш і твориш,
Що ти для себе диво!!
#вірш

Давай дозволимо собі бути щасливими,
Давай дозволимо собі життя,
Дивитись будем вільно,
Знати врешті знову ті слова,
Дозволь собі ти врешті це,
Дозволь собі бути собою,
Дивитись на цей світ,
Казати знову ті слова,
І жити, просто жити,
Ті миті турбувати у житті,
І просто бачити найліпше,
В будь найкращим для себе у мить,
І просто сяйвом стань для себе всім,
Ти все для себе,
І правила усі твої,
Відчуй своє життя,
Свою ту силу,
Ту цінність і життя,
Почни врешті творити,
Розуміти про буття,
Що є воно лише твоїм,
Тож ти почни усе,
Почни і стань для себе ти усім,
Дозволь собі відчути щастя,
І стань нарешті їм і ти,
Для когось точно станеш ти прекрасним,
Тож ти скоріше врешті дій..
#вірш

Буваю сильно відчуваю отой простір,
І так вже крутиться моя земля,
Але я точно врешті тихо і скажу,
Що це життя - єдине в серці,
Ти його лиш зрозумій,
Хоча забудь про це,
Ти просто лише дій,
Хоча а де життя?
Ти жить почни,
І усміхнись,
Забудь усе,
Що там було,
І все почни спочатку,
І просто знай, що там у серці,
Ти відчуєш те життя,
Яке таке для тебе все,
Яке немов тремтить з усього,
Але ти врешті так живеш,
То так потрібно світу,
Бо це природно і тобі,
Досягти вершин, висот,
Життя того так досягти,
Сказати тихо про життя,
І мати тихо в серці,
Такі слова, яких немає іще ніхто,
Тож ти не став собі питання,
Ти просто дій і так живи,
Не думай про погане просто так
,що моле воно є,
Але коли чудово врешті у житті,
Коли живий нарешті ти,
Тож просто подякуй,
Що ти є у світі,
І жити почни,
Немов колись вже ті діти..
#вірш

Бува лиш треба відпочити,
Звільнити ті думки на мить,
І зрозуміти той свій спокій,
І просто врешті зрозуміть,
Що можеш жити ти отак,
Як хочеш просто ти,
Іди скоріш і так ступай,
Бо це життя одне,
Воно прекрасне,
Врешті є,
Ти маєш так усе для того,
Щоб досягти своїх вершин,
І мій собі ціну завзято,
І просто кроки ти роби,
Та не спіши життя прожити,
Воно лежить так швидко, друже,
Тож просто відпочинь нарешті,
Хоч ти й мету не забувай,
Іди ти врешті так для себе,
Скажи, що зможеш сам собі,
І врешті це така буває сила,
Коли ти кажеш врешті ті слова,
Слова підтримки, волі і душі,
Що зможеш ти усе це досягти
Зробити кроки, відпочити,
І просто буть для себе всім,
Тоді й усе нарешті стане на те коло,
Коли ти так боявся все почать,
Не бійся починати,
Пробувать життя,
Та дай собі ти відпочити,
І просто ти пізнай цей шлях,
І буде врешті та твоя душа,
Відчувати кожний порух,
Відчути кожний дотик,
Відчувати й жити,
Бо таке у нас життя,
Прекрасне і наше..
#вірш

У цьому місті є лиш ми,
І більш ніхто на світі,
Все зупинилось навіки,
Проте все зеленіє,
Природа не стоїть - живе,
А ми з тобою лиш одну,
Вже дивимось крізь ті віки.
Мені так страшно без людей,
Все є одне, заховане отак,
Немає більше слів, ідей,
Та є якась зелена врода,
Це щось спокійне на душі,
Проте сама не знаю,
Та врешті я дізнаюсь,
Що є людина є,
І тиша врешті та,
Навколо все зелена,
Та врешті все навколо - тиша,
Затихло все і навіть ти,
Та врешті в місті є мої тварини,
Які для мене вже єдині,
Я бачу кожен день у них своє нове життя,
Я починаю діяти, коли так бачу їх,
Вони щось особливе у цім світі,
Коли навколо тихо, лише квіти.
Я так люблю зелену ту траву,
Природу й більш нічого,
Затихло все, затихло те життя,
То краще я вже дам нове буття,
Нехай живе зелений світ,
І процвітає воля,
Пішли вже люди в нікуди,
А вже буде сонце,
Піду кудись я в ті світи,
І подарую щось іще,
Коли я пісню проспіваю,
Та вже зі мною - солов'ї.
У місті вже нема й нікого,
То світі лише зелень та,
Мовчу я тихо до одного,
Бо вже таке бува буття..
#вірш

Налагоджується все так,
І мені лише дихать,
Я просто врешті так живу,
Прошу вже я так дива.
А я вже розумію,
Що справа вже в думках,
В думках є діло,
Тож просто відпусти,
І жити ти почни яскраво,
Миттю, словом, кожним днем,
Проси ти ще хоч на хвилинку,
Турботи просто і мети.
Зміни ти погляд світобачень,
Душу і просто ті кутки,
Ти просто так всміхнись
У вечір той просторий,
І діяти почни нарешті,
А так почнеш ти швидко врешті,
Як серце відривається так світу,
І все іде вже краще з кожним днем,
І ти читаєш все краще,
Для себе, світу і життя,
І розумієш кроки,
Ти знаєш врешті,
Це твоя земля,
То так почни ти врешті бачити сонце,
Шукати промінь,
Мати ті слова,
І просто знать,
Що зможеш,
То буде врешті та твоя мета,
І ти живи,
Живи, лиш миттю..
#вірш

Нарешті я відчувала це,
Що я потрібна врешті світу,
Що я потрібна так тобі,
І це мене і не полишить,
Бо врешті те що на душі,
Є незамінним на землі,
Емоції і сподівання,
Краса буття і сенс життя,
То все, що лиш потрібно,
То все, що лиш скажу,
А відчуваю я нарешті,
Що так потрібна світу,
Що врешті знаю,
Чому я так живу,
І врешті на душі спокійно..
Я є потрібна, то є рай,
Коли ти знаєш слово,
Коли шукав лиш миті ночі,
А спокій той знайшов у серці..
А я нарешті так потрібна,
І хочеться вже знать усе,
Як жити врешті так на світі,
Коли лише в для тепло,
Коли яскраво світить сонце,
Коли тепер гарніше все,
А я відчула, що потрібна,
І так спокійно на душі..
#вірш

Буває слів не вистачає,
Щоб так сказать, що відчуваю,
Бо врешті хочеться багато,
І знаєш врешті та моя душа,
Але слово немов бува і заважать,
Коли не знаєш, як що підібрать.
Мені б хотілося сказать багато,
Сказать ще більше,
Ніж я зробила лиш,
Бо те всередині, уже і не намарне,
Я відчуваю знов, тобі я це скажу,
Але слова немов лише пусті,
То може лише відчуття в треба,
Коли тепло ти те своє даєш
І відчуваєш, що це щиро..
Мені потрібно лиш тепло,
Тоді відчую, що потрібна,
Тоді піду я знов і знов,
І вже слова кудись і зникла,
Бо то і спокій на душі,
І ті прекрасні миті,
Мені так хочеться усе лиш зберегти,
Та ці слово, хіба вони потрібні..?
#вірш

Це простота така нівроку
Коли сказала врешті я,
Що відчувала я так довго,
Що так хотіла та моя душа.
А це бува настільки просто,
Казати про всі почуття,
Казати, що було так легко,
І так світилася душа,
І відчувала знову щастя,
І простір той,
Безмежний врешті,
Коли я відчуваю легкість,
І простоту всього,
Коли кажу, що відчуваю,
А світ оце отак сприймає,
І врешті так мені чудово,
Через почуття, емоції нівроку,
Хочеться мені про це казати,
Просто мати щастя,
І так радіти миті,
Що я сказала ті слова,
І це таке бува прекрасне диво,
Та легкість врешті в почуттях,
Коли сказала врешті мило,
Що так хотіла та моя душа..
#вірш

Ти чуєш, оцей порух світла,
Оці стрімкі слова?
Ти знаєш, що то знак,
Знак того,
Що скоро буде добре,
Що скоро буде на душі у всіх.
Це знак, коли шумить вода пошвидше,
Це знак, коли і вітер голосніше,
Співає свої дивні пісні.
Це знак, що вже прокинулася природа,
Це знак до змін,
Для творчості, для дій.
Це знак у серці, для душі,
У кожного із нас.
Ти чуєш, як дерева шелестять,
І як вони тобі шепочуть?
Ти чуєш, як природа ожива?
Ото вона прокинулася від сну..
Ото воно така весна,
Ото воно такі слова до дій та перемоги,
Ото воно таке життя..
Панує добро у душі,
Панує казка, панує диво,
Ото така краса -
На світі жить,
І бачить це усе своїм же поглядом,
Ото така краса -
Бути частиною світу,
Бути і тихо творити,
Для світу, для життя, для себе,
Ото така краса,
То таке диво,
Коли приходить весна,
Коли приходить чудо,
Коли ідуть ті почуття,
Коли чарівно слово
Омива навколо мене,
Ото така краса, така душа,
То пісня, то потік думок,
Це стан коли усе на світі розквіта,
І ти, і всі твої думки,
І щира посмішка твоя,
Весна це зміни,
Це дії та творчість,
І творчість у серці!
#вірш